Рус

18 серпня 2016 р.

Остання з Любомирських

Полонне належало князям Любомирським майже 200 років. В 1621-му році по смерті Ганни Острозької власником міста став Станіслав Любомирський, воєвода Краківський і Руський.

Останнім власником (точніше – власницею), яка носила прізвище Любомирських, була Юзефа, донька Каспра.

Про дитинство Юзефи знаємо лиш те, що вона навчалась наукам в пансіоні чернечого ордену сакраменток в Варшаві, де вчилась і її старша сестра Маріана.

Генерал-лейтенант Каспер Любомирський після своєї смерті в 1780-му році залишив великі добра. Його землі простягалися від Старокостянтинова на півдні до Прип'яті на півночі. Деякий час маєтками Каспра управляв новий чоловік його вдови Барбари - Калікст Поніньський. Калікст затіяв, наприклад, сплав дерев по рікам від Случі аж до Херсону.

Повністю розпоряджатися майном Калікст не міг, адже добра, згідно з правом, належали прямим нащадкам генерала - дочкам Маріані і Юзефі. 

Далі…

 

18 серпня 2016 р.

Повстання Ружицького: шляхами Полонщини

Землі Речі Посполитої, анексовані в кінці XVIII-го століття Російською імперією, стали для останньої територіями проблемними. Постійно тут спалахували повстання, а на царських намісників раз у раз здійснювалися замахи. Один з намісників - Великий Князь Костянтин Павлович - навіть сказав: «Матінка наша Росія бере добровільно, наступивши на горло. Кожен поляк переконаний, що його батьківщину було захоплено, а не завойовано Катериною ... в мирний час і без оголошення війни, вдавшись при цьому до всіх найбільш ганебних засобів, якими погребувала би кожна чесна людина».

Найбільше з повстань - січневе тисяча вісімсот шістдесят третього року - мало відгомін на Волині.

У 1863-му році за завданням Національного уряду в Житомир прибув 37-річний Едмунд Ружицький. Ружицький народився недалеко від Бердичева, його батько був активним учасником повстання 1831-го року. Те повстання було придушене, Едмунда відібрали у батьків і віддали в школу кадетів в Санкт-Петербурзі, де персональну опіку над ним взяв ще один Великий Князь - Михайло Павлович. Едмунд служив в артилерії, бився на Кавказі з турками, дослужився до підполковника. Але придушити «польщизну» в Едмундові не вдалося. Як тільки Польща почала вирувати, він подав у відставку, щоб не порушувати присягу, і запропонував свої сили Центральному Комітету.

7 травня було оголошено про початок повстання на Волині. Ружицький повів з Житомира до Чуднова близько 500 осіб, які стали ядром його загону. З заздалегідь призначених збірних пунктів почали підтягуватися озброєні підрозділи. На своєму шляху повстанці роззброювали дрібні військові команди і поліцейські пости, практично не зустрічаючи опору. До загону приєднувалися нові групи повстанців, і чисельність його досягла тисячі бійців.

В урочищі Пустоха під Карпівцями, недалеко від тих місць, де провів своє дитинство Ружицький, відбулося формування Волинського загону, до складу якого входили 850 чоловік піхоти і 200 чоловік кінноти.

З Пустохи почався рейд Волинського загону.

Далі…

 

18 серпня 2016 р.

Магдалена з Полонного - велике кохання короля

В кінці червня 1755-го Полонне вирувало. Власник міста, князь Антоній Бенедикт Любомирський, мечник Коронний, видавав заміж єдину дочку - Магдалену Агнешку.

Наречений у 16-річної мечниківни був під стать їй знатний - 51-річний князь Юзеф Любомирський, підстолій Литовський, власник Чарториї, Лабуня, Грицева, а також усіх польських земель, розташованих на південь від Вінниці між Бугом і Дністром.

Наречений був вже двічі вдівцем за сестрами Феліцією і Марією Яблоновськими, які виходили заміж в такому ж прекрасному віці, в якому перебувала його нинішня наречена.

Батько нареченої не пожалів грошей на приготуваннях. Було запрошено близько трьохсот гостей, та й яких! Воєвода Люблінський Антоній Любомирський - найважливіший з них. А ще - хазяйка Палацу Любомирських у Львові Людвіка Любомирська, дядько нареченої Францішек Любомирський, староста Ольштинський, брат нареченої генерал Марцін Любомирський. З не-Любомирських - дядько нареченої з боку матері Петро Ожаровський, обозніч коронний. Обозніч цей життя своє закінчить як зрадник Польщі на шибениці в центрі Варшави, але це буде ще дуже нескоро.

Ну і ще інші гості: старости, старостини, хорунжі, писарі, війські - як коронні, так і місцеві.

Всіх гостей, що прибували на весілля, зустрічали залпами гармати, які були установлені в кутових вежах Полонського замку.

Далі…

 

18 серпня 2016 р.

Полонне: між двома битвами, між трьома коханцями, між першим і другим поділами Польщі

Обидві битви російсько-польської війни 1792-го року, про які буде йти мова нижче, називали бит-вами під Полонним.

Польський історик В. Грабеньський в «Історії польського народу» писав: «Відступаючи, польська армія провела кілька кровопролитних боїв: поблизу Полонного коло села Борушківці, при Зелень-цях і під час переправі через Буг, коло Дубенок».

Російський історик С. Соловйов в «Історії падіння Польщі»: «Другий завзятий бій був коло Зеленець (недалеко від Полонного); тут генерал Марков, незважаючи на чисельну перевагу ворога, втримав поле битви».

Полонне в кінці XVIII сторіччя бачило чимало відважних воїнів. Адже по одну сторону у війні билися поляки Тадеуш Костюшко, чиїм ім'ям названа найбільша гора Австралії, майбутній маршал Франції князь Юзеф Понятовський, по іншу сторону - не менш славетні російські воєначальники Михайло Голєніщєв-Кутузов, Микола Раєвський і багато інших.

Нагадаю, що Річ Посполита, яка об'єднувала Польщу і Литву, була як і перед першим поділом 1772 року, так і після нього підлеглою Росії державою; російська армія, воюючи з Австрією або Пруссією, вільно проходила крізь Польщу, а російський посол у Варшаві віддавав свої розпорядження королю і сейму.

Отже, під час першого розділу Росія «відщипнула» від Литви Вітебські і Полоцькі землі.

Далі…



© Andrew Kozak, a_kozak@yahoo.com

 

Шахове судоку ???????@Mail.ru