Магдалена з Полонного - велике кохання короля

 

В кінці червня 1755-го Полонне вирувало. Власник міста, князь Антоній Бенедикт Любомирський, мечник Коронний, видавав заміж єдину дочку - Магдалену Агнешку.

Наречений у 16-річної мечниківни був під стать їй знатний - 51-річний князь Юзеф Любомирський, підстолій Литовський, власник Чарториї, Лабуня, Грицева, а також усіх польських земель, розташованих на південь від Вінниці між Бугом і Дністром.

Наречений був вже двічі вдівцем за сестрами Феліцією і Марією Яблоновськими, які виходили заміж в такому ж прекрасному віці, в якому перебувала його нинішня наречена.

Батько нареченої не пожалів грошей на приготуваннях. Було запрошено близько трьохсот гостей, та й яких! Воєвода Люблінський Антоній Любомирський - найважливіший з них. А ще - хазяйка Палацу Любомирських у Львові Людвіка Любомирська, дядько нареченої Францішек Любомирський, староста Ольштинський, брат нареченої генерал Марцін Любомирський. З не-Любомирських - дядько нареченої з боку матері Петро Ожаровський, обозніч коронний. Обозніч цей життя своє закінчить як зрадник Польщі на шибениці в центрі Варшави, але це буде ще дуже нескоро.

Ну і ще інші гості: старости, старостини, хорунжі, писарі, війські - як коронні, так і місцеві.

Всіх гостей, що прибували на весілля, зустрічали залпами гармати, які були установлені в кутових вежах Полонського замку.

Весілля тривало кілька днів, і весь час грав військовий оркестр, в небо запускали феєрверки, їжа на столах, накритих на галереях нижнього залу замку, постійно оновлювалась.

Вранці в день вінчання, 26 червня, на площі перед замком відбувся парад військ, зібраних з частин Полонського і Барського гарнізонів і військ підрозділів генерала Любомирського.

Після параду до костелу висунулася кавалькада карет, в яких сиділи високі гості. Перед каретами йшли лакеї і гайдуки в строкатих шатах. У колоні також йшли загони кавалерії і піхоти.

Хода супроводжувалася звуками труб, ударами барабанів, залпами гармат. Музиканти розташувалися в вікнах і вежах костелу, гармати били з веж замку Любомирських.

Нареченого і наречену вводили в костел молоді Петро Ожаровський і Марцін Любомирський.

Службу в костелі провів спеціально запрошений канонік Київський ксьондз Токарський.

Виводили чоловіка і дружину з костелу воєвода Люблінський і староста Ольштинський.

Потім настав весільний обід, в перервах були танці; обід плавно перейшов у вечерю.

Столи для гостей були багатоповерховими, повними всіляких солодощів. На одному столі було встановлено фонтан, вода з якого струменіла жолобами між стравами. Інший стіл, виконаний у формі герба Любомирських, вінчала величезна скульптура у вигляді двох переплетених сердець.

У замковому саду було встановлено вогненну машину, яка крутилася і бризкала вогняними фонтанами, її світло заливало костел і все навколо.

Наступного дня важні гості вирушили на полювання, а ще через день молодята поїхали в Гриців, в маєток нареченого, на постійне проживання.

 

Portret Magdaleny Agnieszki z Lubomirskich Sapieżyny

Bacciarelli, Marcello (1731-1818), Portret Magdaleny Agnieszki z Lubomirskich Sapieżyny, 1770s

http://www.ipsb.nina.gov.pl/index.php/a/magdalena-agnieszka-sapiezyna-z-lubomirskich#photo

 

Але сімейне щастя Любомирських тривало лише кілька тижнів. 8 серпня Юзеф помер.

Згідно з заповітом, добра Юзефа перейшли його брата Станіслава, власника половини волинських земель. Доповнивши їх спадковими землями брата, Станіслав став одним з найбагатших магнатів в Польщі, в зв'язку з чим замахнувся навіть зайняти польський трон, який звільнився по смерті Августа III. Але сейм обрав королем іншого, Станіслав згодом збожеволів і залишок життя провів під опікою рідних.

Магдалена, крім того, що належала до знатного роду, була дуже симпатичною дівчиною. Чимало майстрів, в тому числі такі великі, як придворний художник Марчелло Баччареллі і Анжеліка Кауфман, малювали її портрети протягом її не надто довгого життя. Тому Магдалені було не важко знайти нового чоловіка. У січні 1757-го року вона виходить заміж за 27-річного Олександра Сапегу, воєводу Полоцького. Весілля відбулося в іншому замку Антонія Бенедикта, під Казімежем.

У сімейства Сапегів одне за одним з'являються на світ діти: у вересні 1757-го - Казимир Міхал, у вересні 1758-го - Анна Теофіла, в 1759-му - Кароліна, в 1760-му - Маріанна Катаржина, і, нарешті, в 1762-му - Амелія.

Чоловік Магдалени кар'єрним злетом в молодості був зобов'язаний своєму дядькові єпископу Юзефу Сапезі. Але коли дядька не стало, кар'єра Олександра Сапеги зупинилася. Виявивши, що Олександр тільки дітей вміє добре робити, Магдалена вирішила не сидіти склавши руки в Полоцькому замку, а зайнятися сама просуванням чоловіка.

Десь в 1762-му році вона знайомиться з генералом артилерії Алоїзом Брюлем і стає його коханкою. Батько Алоїза, Генріх Брюль, був першим міністром короля Августа III. Не дивно, що Сапегу знову починають супроводжувати кар'єрні успіхи і він стає литовським гетьманом. Але, на жаль, в 1763-му році вмирають і король Польщі і його перший міністр. Красуня Магдалена перекидає тоді увагу на перспективного Станіслава Антонія Понятовського, кандидата на польську корону. Того підтримує російська імператриця, він колись на протязі трьох років володів її серцем і, як подейкували, у них з Катериною навіть була дитина ... У Станіслава Антонія добігають кінця відносини з Ядвігою Струтинською, яка зайняла його серце після Катерини. І тут на його життєвому шляху з'являється Магдалена. Король не встояв перед чарами колишньої удови з п'ятьма дітьми. Їх роман тривав близько восьми років.

Сапега був противником обрання Станіслава Понятовського на польський престол, і цілком зрозуміло з яких причин він ніколи не любив короля. Не допомогло нагородження його Орденом Святого Станіслава - головним польським орденом. Чоловік не міг зберігати спокій, спостерігаючи за любовними пригодами своєї дружини. Олександр і Магдалена починають жити на два доми - Магдалена живе у варшавському палаці Сапегів, Олександр більшу частину часу проводить в Литві. Але чоловіком і дружиною вони продовжують залишатися.

У 1768-му році Магдалена народжує королю дочку Констанцію, яку віддають під опіку якоїсь Ганни Ружицької.

Через два роки у Магдалени і короля з'являється син Міхал. В цей час вмирає опікунка Констанції, і обох дітей віддають на виховання варшавським купцям Петру і Дороті Петерсенам.

Констанція в 1783-му році вийшла заміж за полковника Жвана, була хрещеною Констанції Гладковської, юнацького кохання Шопена. Народила в 1792-му році сина Казимира - єдиного онука Станіслава Августа, народженого за його життя. Померла в 1844-му році, похована під Ковелем.

Міхал, під прізвищем Ціхоцький, закінчив кадетський корпус, служив в артилерії, брав участь у російсько-польській війні 1792 го року і був нагороджений за участь у битві під Дубенкою орденом «Віртуті Мілітарі».

Магдалена до кінця свого життя перераховувала кошти в розмірі 300 злотих на утримання дітей. Після її смерті король підтримував дітей. А коли і його не стало, Констанція і Міхал стали вести судові суперечки за спадщину... Сапеги. Десятирічні позови закінчилися нічим - Констанція і Міхал були висміяні в суспільстві, вони були змушені залишки днів провести далеко від столиць.

 

Magdalena z Lubomirskich Sapieżyna

Le Brun, André Jean (1737-1811), Magdalena z Lubomirskich Sapieżyna

http://www.lazienki-krolewskie.pl/pl/katalog/obiekty/lkr-705-2

На початку вісімдесятих Магдалена починає ділити королівські алькови з Ельжбетою Грабовською, а згодом король віддає перевагу на десять років молодшій суперниці Ельжбеті, вінчається з нею.

Тридцятирічна Магдалена знову сходиться з Олександром Сапегою. Незабаром у них народжується син Франциск, батьківство якого Сапега довго відмовляється визнавати.

У 1776-му році Олександр Сапега стає великим канцлером литовським. Могло статись, що і  за цим стояла його дружина, яка вела в той час дружбу з російським послом Штакельбергом, а найважливіші кадрові питання в Речі Посполитій, такі як призначення на головну посаду в Литві, вирішувалися тоді за згодою Санкт-Петербурга.

Померла Магдалена у віці 41 року, похована в родовому пантеоні Сапегів в Березі, Литва. До кінця днів своїх зберігала неймовірну красу.

Кажуть, що коли лежала на катафалку під час похорону, то була такою гарною, таке зачарування справила на одного з братів монастиря, що той став охоплений думкою молитвами і постами торувати дорогу душі її до неба. В печалі про тіло і постійних молитвах за княжнею канцлериною збожеволів нещасний безповоротно.

У самому центрі Рима за адресою Via delle Botteghe Oscure 15 знаходиться костел святого Станіслава. Крім меморіальної таблички, присвяченій 12-му полку Подільських уланів, відкриття якої відбулося 18 квітня ц.р., в костелі є ще одна річ, яка відсилає до історії нашого краю. На одній зі стін висить портрет Магдалени Агнешки Сапежіни, героїні цього нарису.

 

© Андрій Козак, 2016